Відпочинок у Міжгір'ї

Міжгір'я — селище в долині річки Ріка, райцентр колишнього Міжгірського району, тепер частина Хустського. Для туриста воно важливе не саме собою, а тим, що стоїть на роздоріжжі: звідси одна дорога веде на Синевир і Колочаву, друга — через Торунський перевал на Львівщину, третя — вниз на Хуст. Тому Міжгір'я — це база, з якої зручно їздити, а не місце, де сидять на подвір'ї всі п'ять днів.

З цього ж виходить головна перевага: тут є інфраструктура, якої в сусідніх селах немає. Автостанція, лікарня, аптеки, банкомати, кілька супермаркетів. Якщо ви їдете з малою дитиною або просто не хочете возити із собою тижневий запас їжі, різниця з Пилипцем чи Синевирською Поляною відчутна.

Дістатися найпростіше через Воловець — це найближча залізнична станція, приблизно 37 кілометрів, через неї йдуть потяги з Києва та Львова на Мукачево й Ужгород. Від станції автобус або таксі; домовитися про зустріч із господарем зазвичай виходить дешевше. Автом — трасою Київ–Чоп до Воловця й далі на південь долиною, або з Хуста вгору. До Ужгорода звідси близько 133 кілометрів дорогою.

Зима тут своя, невелика: у самому селищі працюють два лижні комплекси — «Альянс» із трикрісельним витягом на 950 метрів і перепадом понад 300, та «Кам'янка» з бугелем на 680 метрів і пологим схилом для навчання. Це не Буковель і не Драгобрат, і саме тому сюди варто їхати вчитися або кататися з дітьми: черг немає, ски-пас коштує в рази менше.

Що поруч. Озеро Синевир — близько 32 кілометрів, приблизно сорок хвилин серпантином, останні півтора кілометри до самої води йдуть пішки. Колочава з її скансеном «Старе село», вузькоколійкою й лінією Арпада — далі тією ж долиною. Полонина Боржава й водоспад Шипіт — на північ, у бік Пилипця. Усе це поїздки на пів дня, і саме заради них тут беруть житло з парковкою.